Мія і дзвінок, що чекає маму
Оригінальна історія для дітей 2–4 років про домашню безпеку й межі. Вона пояснює без залякування: дорослий знає, кого чекає, може поговорити через зачинені двері та вирішує, чи відчиняти їх. Дитина не відповідає й не відчиняє сама; на пряме прохання дорослого вона може діяти лише поруч із ним.
Про що ця казка
Коли біля дверей лунає дзвінок, Мія хоче відчинити, але згадує просте правило: спершу покликати маму або тата.
Мія сиділа на килимі й складала кольорові кубики. Один кубик був будинком. Другий — баштою. А третій Мія поставила так високо, що навіть Зайчик дивився на нього із серйозним виглядом. На кухні мама різала яблуко. Шурх-шурх. Удома було тихо, тепло й затишно. І раптом… ДЗІНЬ-ДЗІНЬ! Мія підняла голову. Хтось подзвонив у вхідні двері. — Хтось прийшов! — вигукнула вона. Мія швидко підхопилася й побігла до передпокою. Туп-туп-туп! Зайчик залишився сидіти біля кубиків. А за дверима теж почувся якийсь звук. Туп. Мія зупинилася.
Це перша сторінка з 8. Продовжуйте читання в застосунку SHAFA Kids:
Чому вчить ця казка
Якщо у двері дзвонять, я кличу маму або тата. Відчиняємо й відповідаємо тільки разом із дорослим.
Ще казки, які сподобаються
Читайте казки з ілюстраціями офлайн і слухайте голосом рідних у застосунку SHAFA Kids