Бум-Бум і зоряна ягідка
Маленький Бум-Бум знаходить на стежці блискучу «ягідку» й дізнається важливе правило: нічого, що лежить на землі, не можна брати до рота без дорослого.
Про що ця казка
Після дощу Бум-Бум знаходить на стежці блискучу рожеву кульку зі зірочкою. Вона дуже схожа на смачну ягідку, і малюкові хочеться її скуштувати. Та поруч з’являється добра фея Іскорка зі своїм ліхтариком і допомагає Бум-Буму зупинитися та подумати: чи знаємо ми, що це таке?
Після дощу Долина М’яких Хмаринок блищала краплинками. Бум-Бум ішов стежкою й слухав: крап-крап, бум-бум.
Раптом біля його лапок щось засяяло. На землі лежала кругла рожева кулька з маленькою зірочкою. — О, ягідка! — зрадів Бум-Бум.
Кулька була така гарна, що Бум-Бумові захотілося її скуштувати. Він уже нахилив носик до знахідки.
Тут біля папороті засвітився маленький вогник. — Привіт, Бум-Буме, — тихенько сказала фея Іскорка. — А ми знаємо, що це?
Бум-Бум чесно похитав головою. — Не знаю. Вона просто схожа на ягідку. — Те, що лежить на землі, може бути не їжею, — нагадала Іскорка.
Бум-Бум відступив на крок. — Я не братиму її до рота. Покличу маму. Фея Іскорка усміхнулася своїм ліхтариком-зірочкою.
Мама почула: «Мамо, йди сюди, будь ласка!» Вона прийшла, уважно подивилася на знахідку й сказала: — Ти все зробив правильно.
Мама обережно підняла кульку листочком. — Це не ягідка. Це загублена намистинка з ліхтарика феї Іскорки.
Іскорка прикріпила намистинку до свого ліхтарика. Він засяяв рожевою зірочкою й освітив стежку. — Дякую, Бум-Буме, — сказала фея.
Бум-Бум повернувся додому разом із мамою. Він запам’ятав: якщо щось лежить на землі, спочатку треба покликати свого дорослого. А вже потім дізнаватися, що це таке.
Чому вчить ця казка
Якщо щось знайшлося на землі, не куштуй цього. Поклич маму, тата або іншого свого дорослого.