Медвідь-Іванко, Товчикамінь-Печикалачі та Сучимотузок

Це дитяча адаптація закарпатської народної казки, записаної 1896 року фольклористом Володимиром Гнатюком від Михайла Кулі в селі Солочин, тоді Березька округа Закарпаття. Перше друковане відоме видання — «Етнографічний збірник», Львів, 1898, том 4, сторінки 33–39. Цікавий факт: імена товаришів у назві прямо розповідають про їхні дивовижні вміння: Товчикамінь-Печикалачі може товкти каміння й пекти з нього калачі, а Сучимотузок звиває неймовірно міцні мотузки з трави. У нашій версії збережено героїв, подорож, підземну дорогу, трьох визволених сестер і випробування дружби; небезпечні сцени оригіналу пом’якшено для дітей 6–8 років.