Боря вчиться чекати
Коротка добра казка про те, як Боря дуже поспішав на майданчик, але навчився чекати маму, свою чергу на гірку і допомагати собі, коли дуже хочеться “прямо зараз”.
What this story is about
Боря хоче на майданчик негайно: мама ще взувається, куртка ще не застібнута, а гірка вже ніби кличе його з вулиці. Спочатку Боря канючить і сердиться, бо чекати зовсім не хочеться. Але мама показує прості способи: можна допомогти, порахувати, подихати, подивитися, хто зараз попереду, і сказати собі: “Моя черга прийде”. На майданчику Боря бачить чергу до гірки й поступово розуміє: якщо всі чекають по черзі, ніхто не штовхається, усім спокійніше, а кататися навіть веселіше.
Боря побачив сонце у вікні й одразу сказав: — Майданчик! Мама усміхнулася. — Так, підемо. Тільки мама спочатку взується. Боря вже стояв біля дверей. Одна ніжка туп-туп. Друга ніжка туп-туп. — Ну ма-а-амо…
${lang === 'uk' ? `Це перша сторінка з ${storyDetail.totalPages}. Продовжуйте читання в застосунку SHAFA Kids:` : lang === 'ru' ? `Это первая страница из ${storyDetail.totalPages}. Продолжайте чтение в приложении SHAFA Kids:` : `This is page 1 of ${storyDetail.totalPages}. Continue reading in the SHAFA Kids app:`}
What this story teaches
Чекати буває важко, але можна навчитися. Якщо не канючити, а допомагати, рахувати, дихати й чекати своєї черги, час минає легше, а радість усе одно приходить.
Read stories offline with illustrations and listen in a loved one's voice in the SHAFA Kids app
